Згага пекла його, як свічкою; похмілля його мучило.
Пекуча згага та гірка печія його так знемогли, що перед очима не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають.
Я один кухоль пива вип’ю, і то згага пече, їсти потім не можу.
Наприклад , — мені ніде було прихилити голову (ледь не написав: голівку), й до всього мого неладдя долучилась мерзенна згага (від смаженої в салі картоплі, яку вони сміють тут називати «французькою» !)
Я б не взяв у рот тієї погані, аби мені давали й п’ять фунтів, від нього мене вогнем пече згага.
Згага вже його не пекла, він дуже стомився, та все одно довго не міг заснути.
Спочатку я не хотіла пити, але після гіркої, ледь теплої кави мене пекла згага.
Раз у раз його корчило, пекла згага, і він пив, силкуючись її залити.
Далі - той огонь затух, запекла згага, їсти схотілося …
Після тої першої любові, я не пам’ятою щоб любив кого через очі, їхні вогненні зблиски пара до пари і спалах кохання що вдаряє зсередини у кожний куточок тіла сліпучим внутрішнім вогнем і душевна згага.