Святе, чисте почуття, а треба приховувати, затаювати.
Нічого поганого в них нема, нічого, щоб перед будучим мужем затаювати треба.
Перед гетьманом доводилося не одно затаювати, щоб не дратувати його і не вганяти в гіршу недугу.
Ти нічого не повинен затаювати переді мною, бо від кого ж мені й дізнатися тії правди, як не від свого генерального писаря, на котрого я дивлюся, як на сина.
Я хоч і звик, як людина добре вихована, затаювати свої внутрішні почування, але тут не втерпів, ахнув і назвав жидка справжнім слугою пана Твардовського.
Але він би з тої платні не багато зискав, якби не взявся на спосіб затаювати з тих речей дещо для себе.
Щоправда, на хвильку в ньому озвалося сумління — мовляв, негарно затаювати чужі речі.
Гадав, що обов’язком кождого вірного підданця його милості государя є не затаювати нічого, що може вийти йому на втрату.
— Прости за слово гірке , — додав, кланяючись, Зеленський , — та воно не в обиду тобі сказане, а з глибин душі, як камінь бурею наверх добулося, бо годі його нам довше про себе затаювати, годі нам свої думки скривати.
Затаювати істину діянь недозволено і противно обов’язкам письменника.