Його терзав, давив і тряс підозри заздрий рик , — як чад, струмів він поміж нас, як сизий присок, пік.
А заздрий до нестями хлопчак не міг терпіть усіх, хто добре жив.
Теплі груди, ти, душе моя гаряча, серце, ти — привітайте Аполлона, бо інакше свій нагірній погляд він не спинить на тобі, або, заздрий, спинить око на могутнім кедрі, що зелений повсякчас.
Знову спочивки в селах і звичайні розмови й питання про життя й про пана: там — заздрий, там — хто його зна, там — дуже важко, а там — так собі; кажуть, що скрізь так.
Король Бірон же заздрий, як мороз, що скрито Вбиває первістки весни й тепла.
Поки дух юдейського народу, мстивий, заздрий, дав невидимий меч своєму сину Ісусу з Назарета.
Остань моїм світельцем тільки, старанницею для мене й себе, я заздрий про решту !