Все-таки неправду співають: «Потоцький, Потоцький, розум у тебе жіноцький» , — Дуня Богунова ніколи б не впіймалася на такий голий гачок.
Либонь, ти собі жіноцький розум маєш, Що ти на собі прекрасну одежу таряєш.
Гей, Потоцький, Потоцький Маєш собі розум жіноцький !
Чути на обійстю тверду мову Товстого і ще двоголос, жіноцький, тоді змовкає все.