«Частіше б мені це робити , — розмірковує він, всотуючи пістряве сонячне світло, спеку, вдихаючи правічний живодайний запах землі й лісу, слухаючи гулку тишу.
Відчувалось, тут панує живодайний подих вічної весни.
Ллє живодайний дощ, і купається під ним Мальва, біжить попереду, хлюпається в теплих потоках, набирається сили.
Ми відчули теплий, живодайний подих багаття раніше, ніж побачили вогонь.
Схоже це на те, коли б до хмари піднесли велетенську воронку, і живодайний дощ, що потрапив у неї, відвели по трубах у водосховище або в обмілілу річку.