Я заблудився уночі, змішались «губи, руки, лиця …» і навіть жалісливий вбивця від свого дому дав ключі.
З’явився — бо їй уві сні жалісливий привид батька з зашморгом на шиї і виявив їй всі злочини мачухи: її перелюбство, чародійські підступи і те, як задушений він пішов зі світу.
— Нещасний , — мовив упівголоса великий магістр, кинувши на нього жалісливий погляд.
А коли присутні сміялися з тих теревенів, він повзав по бруківці, лаявся на всі заставки і дер на собі одежу, поки якийсь жалісливий перехожий не нахилився над ним, щоб його підняти.
Тієї самої миті в прогалині, до якої вони йшли, забовваніла ледь помітна людська постать; ще раз пролунав той самий жалісливий крик — і з темряви виступила інша людина.
Та мимоволі засміялася — такий у нього був жалісливий вигляд.
Варто зробити жалісливий вигляд, як хтось необмінно кине якийсь харч — і вже є чим повечеряти.
Такий же прихильний до чужого нещастя, такий же жалісливий на чужу утрату.
Вони — частина мене, це ти розумієш, мій жалісливий абатику? !
Надибав-таки ахіллесову п’яту: жалісливий, виявляється.