Це була його улюблена червонобока дуля, та, мабуть, з' їв уже він всі свої грушки до одної, бо тільки пожував він її трохи, за звичкою, аж тут серце почало спинятись.
— Тобі скоро тридцять, а в голові - дуля з маком.
Я — кум, ти — кума, а Хівря — дуля з хвостом !. .
Ще б пак: до того носа доторкнулася дуля с, а м о г о Микити Сергійо вича !
— Іван Степанович Дуля — голова вашого правління; Параскева Юхимівна — його жона, Ляля і Льоня — його дітки.
А бувало, скаже, наприклад, «штани», чи «наплювати», чи «дуля» і, схаменувшись, страшенно засоромиться : — Уй, пробачте мені, пробачте !
Звичайно, я пам’ятала Остапа, Замість голови — дула, замість серця — велика дуля, мозок — як у колібрі і підступність — як у носатої мавпи з острова Борнео.
Пальців же десять, та на ногах — десять, щоправда, в кого й по п’ятнадцяти росте, в кого й по двоє, а от, скажімо, у Семена з Мусарних Прудів, на одній руці ціла купа малесеньких пальчиків, наче корінців, а на другій — і зовсім дуля.
Що краще — забрали австрійці, гірше — поляки, а нам, вибачте на слові , — дуля з маком !