Синоніми до слова Дрижати

Тривога дужче обхоплює лікарку, й руки починають дрижати, коли вона береться за щипці.

Тихі, вони поступово наростали до такої міри, що починали дрижати кишки необачних глядачів, котрі так довірливо прийшли, незважаючи на засторогу.

Антоні глянув, підніс брови, наїжив сиве волосся, уста його стали дрижати і щ об не показати, що плаче, розкаш лявся сильно.

Але Шевко не послухався перестороги : — Над шкурою дрижати — людиною не жити.

Андрій, повертаючись, іде попереду, але плечі його раз у в починають дрижати — він бачить, як батько кривавить лист і траву.

У моїй душі усе починає дрижати, заплющую очі, щоб не бачити цього (забила б ватою і вуха, щоб нічого й не чути !), і, вся оповита заздрощами і ревнощами, непритомнію.

Стою перед ним, у нього галстук пом’ятий, і фізіономія набік, мабуть, і коліна дрижати не перестали, а дивиться на мене отак холодно і прозоро; «Ніхто мене не чіпав, знати не знаю, самі зчепилися …»

Графиня дивилася на його лисину, так вправно прикри ту жмутком бокового волосся, на грубі сині жили ка висках, на зморшки, якими було вкрите чоло, і кутки її уст стали нервово дрижати.

І розкосі монгольські обличчя, і обличчя білі та чорні зробилися одноманітними, час від часу зливались, а повітря між ними чомусь починало дрижати і струменіти.

Тоді вони почали дивитись туди, Здавалося, шквал крутнув повітря над галявиною і примусив його дрижати і клубочитись.