У баби в руках сорокатий дзбан з вечірньою водицею, окропити кожний улик на сон, у діда під пахою грабельки перегорнути сіно між улиями, аби рівно сохло.
Гном зі срібною тацею виніс йому дзбан води і чистий келих.
На столі перед ними було розставлено хліб, сир, сметану, яйця, два олов’яні пугари й дорогий срібний дзбан, повний темного запашного меду.
Аж удома, після вечері, коли Ясько й менші брати полягали спати, вона звеліла принести дзбан меду й запитала чеха : — Може, ти хочеш спати, бо мені хотілося б трохи поговорити.
Уранці, як бувало завше після пиття, в Богдана боліла голова, й він, узявши зі ще не прибраного столу дзбан, пішов до медуші.
Після обіду перед сером Піїтом поставили дзбан з окропом і графинчик, здається, з ромом.
Потішно було дивитися, як усе ще гойдається туди-сюди підвішений до стелі дзбан, наповнений гарячою водою для миття голови, він виписував у повітрі ту ж саму дугу.
Тягни-но сюди, хлопче, ось той дзбан для охолодження вина, здається, в нього ввійде кварт вісім, якщо не більше.