За цим, наче спалах іскри, пронизав тишу чийсь гістеричний зойк.
І ось серед такого ревища, як його завершення, зринає нагло гістеричний голос.
Десь дуже пізно вночі, коли тяжкий туман темряви лежав нерухомо на слизькій бруківці вогких вулиць і тільки п’яні вигуки останніх запізнілих гультяїв та гістеричний плач повії порушували порожню тишу ночі.