Готліб, не понімаючи недужного стану матері, почав лютитись, грозити, що собі смерть зробить , — і Рифка тим дуже перелякалася.
«Ну , — думає собі , — тепер, чень * (* Ч е н ь — мабуть .), дасть мені спокій, не буде моїм дітям грозити».
Ледве ми зробили кілька кроків, як Сабо став нам грозити кулаками і крикнув : — Сейчас вертайте !
Ту треба не грозити, а зробити таке, щоби вони й не отямилися, відки се на них упало.
— А якщо тобі буде грозити небезпека, я що буду спокійно сидіти і спостерігати як тебе вбивають?
Він міг би грозити і сказати таке, що спинило б і зламало Юранда, але злякався, подумавши: поки він встигне вимовити слово, з ним може трапитись щось жахливе.
Десь також щось — грозити, а не знати, пощо і за що.
Тож коли виїде Сатя на море та почнеться буря і небезпека почне грозити рибалці, то ні сам він — на морі, ні його сім'я — дома — не вміють навіть «Вважай, Ізраелю !».
Хочу мати змогу попереджувати тих, кому грозить небезпека і унешкодливлювати руками самого ж ҐПУ тих — від кого нам буде грозити небезпека.
Але дарма було Готлібові лютитись і грозити — все те не могло наповнити його кишені грішми.