Легко вірила голота цим небилицям, у яких не сумнівалися навіть такі люди, як Пліній і Тацит.
А там голота все ще вила і плескала в долоні, знаючи, що виплескує собі милості, дарунки, частування, лотерейні білети й нове видовисько з імператора-блазня.
— Запорожець, запорожець , — кивав головою Хвесько — але не сірома-голота …
Зсував густі брови і з презирством цідив крізь зуби: «Голота !
Ой іде багач, ой іде дукач, Насміхається: Ой за що, за що вража голота Напивається?
— Ви знаєте, нині буде така ніч: всього можна сподіватися, та п’яна голота напевно піде грабувати, а вас … вас хто зачепить?
Скажіть мені: як розуміли цей набіг ваші жатаки і жигитеківська голота?
Так уже від Бога повелося, що є пани й підпанки, голота і бидло, є старшини й прості козаки, як і прості люди, є превосходительства і бидло — як же інакше?
Чим ти кращий, ніж та печерна голота, північні нездари?
Всяка голота пнеться рівнятися з путящим, порадошним хазяїном.