Але час від часу, ніби згадуючи, задля чого вони сюди з’явилися, всі чоловіки починали стогнати, а жінки (їх теж було чимало) волати і гучно голосити.
Так професійно голосити уміла колись, ще в її дитинстві, тільки професійна сільська голосільниця баба Савета, яку родичі наймали «ридати покійника».
Не важче й, сидячи у темному кутку зневіри, хапаючись за голову, голосити про те, як ми в черговий раз загубили матінку Україну.
— Чого б то голосити через якісь там обпечені пальці !
Я безсоромно вибухнув риданням і втік до себе в келію, де цілу ніч кусав сінник і безсило завивав, і не міг навіть — як це я разом з моїми мелькськими товаришами читав у лицарських романах — голосити, взиваючи ім'я коханої.
— Була в мене мрія — стати священиком … я шевський син із покутського містечка хотів стати священиком, щоб голосити слово Боже, проповідувати любов до ближнього.
Їй стало шкода всіх родичів, які вранці мусили розпрощатися з життям, і вона почала голосити й приказувати : — Хоч якого пальця вріж, ой, хоч якого пальця вріж …
Так само мовчазно сприйняла наказ і одна з жінок, але друга впала до ніг Кшемуського й почала голосити.