В радянські часи всі палаци й церкви, з котрих віяло старовиною, пристосовували до нагальних потреб молодої соціалістичної держави, дарма, що там можна було облаштувати музей.
На скронях сяяв вінець з золотих троянд, нефритова голова оленя здіймалася над чолом, довге чорне волосся віяло ззаду за вітром.
І - холод, яким віяло, коли вона відводила свій клято знайомий погляд.
Від цієї скромної, цнотливої дами віяло духом чужого владання.
Образ цей виник у нього з неясного спогаду про пахощі, якими віяло від Айріні, наче від напіврозпуклої квітки, що прикриває пелюстками своє гаряче серце.
Барахлюш натискує кнопку — із корпусу ножика висунулося чудове японське віяло.
Ніч кінчалась; згасли зорі; віяло прохолодою передсвітанкової години.
Радше можна було говорити про настрій, яким віяло від кожної картини.
В тих довгих без кінця коридорах було тихо, мертво, віяло холодом, неначе десь глибоко під землею.