Кличе вона свою старшу дочку Віхолу, таку ж, між нами кажучи, ледачу, як і сама мати, бо Віхола ще дужче любить спати, як сама Дюдя !
Отже, коли я мав їхати додому, знялась уже значна суха віхола, так звана «пазьомка «- вельми небезпечна метелиця що ніби не падає згори, лише мете й зриває сипкий сніг здолу й підносить його вгору.
Вона була настирлива і безнадійна, як віхола за прозорим склом: ось іще один рік закінчується, скоро різдво, а він, Кучеренко, усе лейтенант та й лейтенант.
А Віхола раз у раз замітала на снігу його сліди …
Віхола сьогодні страшенна, але, мабуть, з божої волі , — щоб завтрашній день був ще радісніший.
На другий день розгулялась така лапата віхола, що за кілька кроків нічого не було видно.
Уже й кінь притомився, уже й зовсім темно стало, та ще й віхола зірвалася.
Здається, від Миколиної пісні коливаються тюремні стіни, крутить віхола.
На пеньки і в сніг не сідайте, бо замерзнете, та й віхола може замести , — застеріг щиро, по-батьківськи.
Напевно, вдосвіта пішов до крамниці, де його й застала, відрізавши шлях, віхола.