Війт, гарна Марійка, вчитель, доктор та інші верстяни вийшли на гостинець, попрощати рідкого гостя.
— А я вам кажу , — говорив війт поволі й виразно , — що нове збіжжя, то воно не до нашого поля.
Але війт був хоробрим чоловіком і гукнув у колодязь:
А ти, не дбаючи про те, забив мого тестя, утік до Корниці і там тебе пан війт піймав і всадив до в’язниці.
— За пораду я вам нічого не скажу , — відповів війт , — бо я вже радився всюди, де міг, та й ніхто мені ради не дав.
— Я й забув , — війт, надувши щоки, стримав відрижку. -
Поздоровивши графа дуже чемно, війт представив йому свою справу, а той, хоч і здивований дещо, дав війтові гроші.
І даю тобі злоті як війт, як влада наша козацька.
Писар швидко записував зізнання, війт допитував : — Де відбувався шабаш?
Адміністративну владу у повіті здійснював староста, а у гміні - війт.