Коли лишалось зовсім мало витків, хтось з протилежного боку вхопився за ручку, і відро вигулькнуло біля цямрини.
Анч нічого не сказав, узяв відро з водою і пішов у комірчину, де напередодні обладнав фотолабораторію.
Вони з Володькою пропихають через отвір ту драбину, потім звідти ж падає старе відро і влазить Славко, а за ним і Володька … Коли він запалює ліхтарика, ми бачимо у кутку поряд із жабами ще й лампу.
«Значить, рулони забрали, відро забрали, ганчірки в багажнику.
Він тільки схилився над кручею, де вода була аж чорна від глибизни, і почав притоплювати відро, щоб набрати води.
Напився води, решту з горняти не виливай у відро — бо криниця не буде прибувати.
— Коли б у нас було приладдя, і якраз дуже нескладне, ми могли б з одного кубометра піску вицідити відро води !
Та невдовзі знову появилися: наглядач ніс повне відро води.
— Але відро стояло так на краю, що могло було впасти.
Біля дверей він мало не збив з ніг малого Тома, котрий ніс відро, вже повне по самі вінця.