— Господь є промислитель наш: він покарання, він і суддяї Без волі його не впаде і єдиний волос.
— Нині у городі Черні, у князя Волота, велике свято: утинання волос отрочаті.
Баба шукала й гладила його по голові і через якийсь час знову висмикнула з його голови один золотий волос і кинула на корито, під яким лежав Пливунчик.
«Згадували і грозили, що якби вам волос з голови злетів, то не дарують цареві.
В камері нагострив його, мов бритву, пробуючи на волос , — стинає !. .
— А що то є, мамцю , — цікавиться Миловида , — утинання волос?
Унизу, над самою Почайною — на Подолі - знову видно було хижі, землянки, намети, на кучугурі височів дерев’яний Волос * (* Волос — бог худоби, торгівлі .), біля берега на тихій воді стояли з опущеними вітрилами лодії й однодеревки киян.
Мансика твердить, що Волос — це північна форма, а Велес — південна, хоч такого твердження пам’ятки не завжди оправдують.
Василь розлігся на призьбі: чорний волос розсипався навкруги по призьбі.
— Усе зважено на відвічних терезах , — відповів стиха отець Василь , — без волі творця ні єдиний волос не впаде з голови нашої.