Отож-бо в ту мить, коли нас поймає пекучий любовний пал, ми не вдатні вимовлятися жалями чи благаннями, наша душа надто обтяжена важкими думами, а тіло прибите і зв’ялене коханням.
Приблизно такою ж є логіка загадки — те, мається на увазі, не повинно вимовлятися, інакше вправа втрачає сенс.
І ось клята прозелень перед очима розтанула, почали вимовлятися слова, і, головне, Стьопа дещо пригадав.
Пізніше слово «щрксси» стало вимовлятися як «черкеси».
Не завтра-післязавтра воно може вимовлятися з пошаною серед тих, котрі працюють у небезпечній професії.
… Свого часу Михайло пояснив Андрієві, що пріз вище його сучасною українською мало б вимовлятися з наголосом на останньому складі, означаючи тетерука в передшлюбному стані.
Імена не повинні вимовлятися занадто голосно, дочко моя.