Килина вмить здригнулась вся, спалахнула на все лице полум’ям, блиснула в його очима і, як вихор, повернувшись, кинулась до дверей, зшпурнула з ніг свої пантофлі і дрижачими руками хутко, нервово почала взувати чоботи.
Він був одягнений у гарний, бузкового кольору доломан * із білими позументами й ґудзиками і в гусарські рейтузи, а такі чобітки, як у нього, навряд чи доводилося коли взувати будь-якому студентові або й офіцерові.
Знову вдягати дівчаче пальтечко й шапочку, взувати ненависні білі черевички !
Хлопчик, мабуть, біг і важко дихав, чоботи, подаровані Іваном Петровичем, взувати в таку негоду пожалів, і всю дорогу від Полтави до села човгав по калюжах у наскрізь промоклих постолах.
Я поставлю його раком і буду взувати до тих пір, поки в нього сперма вухами не попре, скота такого з яйцями !
Та коли довелося взувати владику, мимовільний крик жаху вихопився в Петра і його помічників: ноги Мельхіседека страшенно розпухли, з потрісканої шкіри сочилася сукровиця, а в місцях, раніше стиснутих кайданами, тепер були суцільні рани.
Тая стенула плечима й почала взувати чобітки, Іван ледве натягнув свої.
Аліса побігла взувати черевики, а я, не відповідаючи товаришам, спробував розштовхати непорушного головаста.
А коли сніг вкрив все пеленою, І час настав ковзани взувати, Пішов мій брат Джон за сестрою, Щоб з могили вже більше не встати".
Врешті, взяв дівчину за литку і почав сам обережно взувати її.