— Неповних сорок п’ять , — відповів морський бувалець.
Бувалець не дарував свого : — З кого ся насміхають, з того люди бувають.
Балакали, жартували, і тільки той козак, бувалець, що за Петром обстоював, сидів, надувшись, як сич.
Але старий бувалець, що прекрасно знав людей і звичаї, зовсім не збентежився, не вхопився рукою за меч, а взявся в боки й заговорив спокійно, трохи насмішкуватим голосом : — Он як !