Лише загадкові масиви так і лишилися невиразно бовваніти, неначе застиглі клуби диму.
Персоніфікація богів зараз же привела й до поставлення їхніх ідолів (слово грецьке еісіоіоп), ст. сл. йдоль, наше бовван, відоме ще старе кумир; від «бовван» постало й «бовваніти» — ледь-ледь виднітися здалека, як видніється бовван).
Хіба лиш може бовваніти фігурою й загадковим мовчанням, як помахом, давати знати про Бога.
А Інокентій залишився бовваніти у тих чергах з чорт-зна для чого взятим із собою підручником з історії.