Усі почування мої геть поглинув дикий безодній потік, схожий на той, що ввергає душу в саме пекло.
Та мить споглядання золотих гнутих боків, золоте віддзеркалення у безодній сині теплої дніпрової хвилі потім розтяглася на весь час його плутаного, химерного шляху життя.
Розжеврене небо безхмаре високо знялось у безодній блакиті.
Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила у безодній прірві гіркого життя !. .
Усі почування мої геть поглинув дикий безодній потік, як той, що ввергає душу у саме пекло.