Дракон у християнській міфології - давня алегорія сатани, так само як порося з яструбиними пазурами — Нерона-антихриста, а семиоке й семироге ягня — самого Ісуса Христа.
Чи це алегорія, чи незбагнені закони духа, що прав лять «тісною дійсністю» світу наших змислів?
Алегорія правічна в художній самосвідомості людства.
Алегорія Ґрааля в середньовічній літературі: Трактат про сера Ґавейна і Зеленого рицаря.
Це свого роду алегорія головної теми творчості, власного художнього шляху, які знаходить Сома.
— Це алегорія під назвою «Дві Величні та Рівнославні Свободи, що вбивають одна одну» , — відповів Пінзель і звелів подати гостям келихи.
Грифон (лев з орлиними крилами і орлиною головою) — алегорія боголюдини, Ісуса Христа.
Для нього була важлива не стільки алегорія, скільки життєва ситуація, на якій вона зростала.
Якщо породжена в лоні міфології алегорія певний час залишалась однаковою мірою всезагальним поняттям та його уособленням (сили і стихії природи, людські пристрасті, музи), то зрештою вона набула властивостей умовно-демонстративного іносказання.
У різні часи, більш чи менш давні, траплялися періоди, коли в моді були: романтизм, символізм, декаданс або найкічовіший за всю історію культури художній засіб — алегорія.